Я - художниця, іконописець, займаюсь традиційним малярством на склі. Мешкаю в горах, серед давніх традицій, тяглість яких ніколи не переривалася. У цих місцях мистецтво втілює цілий світогляд, у якому простота і глибина, повсякденне життя і віра, буденне і священне існують нероздільно. Тут мистецтво природно вплетене в людське буття, у працю, свято й молитву.
Мій народ зберіг унікальні ремесла. Серед них — звіздарство, ремесло майстрів, які виготовляють різдвяні зірки. Кожна зірка зроблена вручну. Кожна є неповторною. У цій праці успадковане вміння щоразу зустрічається з особистим задумом. Немає жорсткого взірця, який належить достеменно відтворити, традиція залишає майстрові простір для творчості.
Наша зірка має живу, об’ємну форму. Вона давня й несе глибокий культурний і космологічний зміст. Мистецтво створення об’ємної сферичної різдвяної звізди внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
Звізда прийшла до нас як символ народження сонця й нового світла. Вона поєднує дві форми: зірку і сферу. Вони символізують сонце й місяць, початок і кінець. Зірка розповідає про вічність. Це маленький всесвіт у русі. Зірку не просто несуть, вона «ходить». У неї є «нога», бо сама традиція перебуває в русі. Сонце рухається. Зірка рухається. Світ обертається.
Я перенесла ікону в рухому конструкцію. Надала їй руху. Те, що колись було статичним зображенням на стіні, тепер обертається у просторі. Сцена Різдва стає не лише зображенням, а й дією.
Центральний елемент моєї роботи — це ікона, написана на склі в традиційній гуцульській техніці. Вона розкривається в символічній будові зірки. Зірка стає обрамленням: не відвертає уваги від ікони, а підносить її та огортає.
Образ пишеться зі зворотного боку скла: спершу — тонкі лінії тушшю, потім — шари олійної фарби. Під окремі елементи я підкладаю фольгу, щоб світло проходило крізь скло й поверталося зсередини. Світло вже не залишається поза зображенням — воно стає його частиною. Проходячи крізь скло, воно оживляє барви фольги й фарби, вдихаючи життя в ікону.
Каркас я виготовляю з дуба. Вимочую деревину й згинаю її в обручі. Конструкція поєднує кільця, промені та сферу — образ усесвіту й зустрічі стихій. Вона народжується з живого матеріалу — завдяки воді, тиску й руху.
Для нас цей проєкт вийшов за межі самого конкурсу. Він став визначальним візуальним елементом нашої присутності. Це не просто мистецький твір, а живий символ, який створює атмосферу, несе свято й виражає українську традицію в русі.
Сто років тому, коли Україні загрожувало знищення, виникла потреба сказати світові, що ми є. Україна послала у світ давню мелодію зимового обрядового циклу. Світ пізнав її як «Carol of the Bells». Ця мелодія стала культурною дипломатією, що промовляла через звук. Зірка несе те саме послання через світло.
Сьогодні ми не відроджуємо себе — ми вже є. І так само, як колись «Щедрик», наші живі традиції мають звучати у світі. Зірка — не лише мистецький твір. Це дія. Це жест присутності.
У часи небезпеки вона світить. Вона веде. Вона говорить світові: ми є.
Фото
Процес роботи